Бах і знову Бах. Марія Семотюк-Шлафке та Collegium Musіcum

Так, ви нічого не переплутали – Бахів є кілька, і ще й яких! Звичайно, що це ніякі не псевдо-Бахи, це, всього-на-всього, його сини, музика яких два дні поспіль звучала у львівській філармонії!

Отож, був собі такий Йоганн Себастьян Бах (Johann Sebastian Bach), який жив у кінці XVII і на початку XVIII століття. Він був німцем та просто феноменальним музикантом. Мав дуже багато дітей, багато з яких довго не прожили через різного роду обставини, але інші прославили рід Бахів у свій час. Згодом про “головного Баха” всі забули через зміну моди у музиці, і лише на початку ХІХ століття ім’я Йоганна Себасьяна воскресло на вустах світу, вже після смерті його синів.

Johann Sebastian Bach і його сини: Carl Philipp Emanuel, Johann Christian, Wilhelm Friedemann, and Johann Christoph Friedrich

Й.С.Бах – це початок курсу з історії музики, але одна із останніх станцій барокового поїзду. Перед ним ще цілий метрополітен, але й він – окрема важлива гілка.

Що ж таке бароко? Перлина неправильної форми – скаже  будь-який теоретик музики, хоча це ще не вся правда. Бароко – це лише дуже красивий та орнаментований міст між епохою Відродження та чистим класицизмом; багатоарковий акведук, що несе найкращі прояви епохи Відродження, охолоджуючи їх та подаючи на вечерю аристократичному класицизму. Коротше кажучи, бароко – це лише архітектурний наслідок вдалого маркетингового ходу католицької церкви для залучення максимальної кількості населення, у зв’язку із проявами холодного північного протестантизму до католицької розкоші та діючою біля його коренів реформацією…

Концертна програма із творів Баха і його синів від агенції Collegium Musicum, розпочалась із обраних контрапунктів із «Мистецтва фуги» Й. С. Баха (батька), а саме 1, 4, 10, 11, 12. За словами модератора концерту Тараса Демка, контрапункти можна грати у будь-якій послідовності, також він закцентував увагу на відсутності вказівок щодо інструментів, які мали б це виконувати. Ідеальна музика, як говорив Бах (батько), звучить ідеально на будь-якому інструменті.

Якщо слово «контрапункт» нове для вас, тоді давайте його розшифруємо. Отож, слово «контрапункт» можна поділити на два простіших – «контра» і «пункт». Перше слово буквально означає «проти», а друге у певного роду переносному сенсі «точку» – ноту, як графічний знак. Із самого початку воно звучало так – «punctum contra punctum», тобто «нота проти ноти». У період Відродження та особливо Бароко цього мистецтва контрапункту (тобто вміння за різними правилами, будувати декілька голосів одночасно, паралельно, щоб все це звучало прекрасно) навчали і вчили лише майстри музики. Із часом слово «контрапункт» звузило межі свого поняття, а на зміну йому прийшло інше – «поліфонія», найзагальніше, а «контрапункт» став лише її частиною на сторінках.

Контрапункт взято із одного з останніх творів Баха – «Мистецтва фуги» (фуга – це такий же поліфонічний твір, просто із іншими правилами). На концерті звучав лише один контрапункт (канон) під номером 12. Всі інші : 1, 4, 10,11 – це фуги, незважаючи на переконливу інтонацію ведучого. Твір виконувався камерним оркестром, тобто 3 перші та другі скрипки, 3 альти, віолончель та контрабас. Це доволі вдала комбінація, так як у творах присутні дуже багато перехрещуваних унісонів, які поділені між групами інструментів, фактично створюючи 4-, 5-голосся, а так як струнні часто мають суб’єктивну думку щодо висотності звуків, то стандартно у одному голосі присутні саме три скрипки: перша і друга будуть мати в унісоні мікро-відмінності, однак третя їх збалансує.

Виконання було відпрацьованим та доволі злагодженим. Відсутність у бароковій музиці людського чуттєвого динамізму диригент Іван Остапович компенсував жестикуляцією та правдивим музичним та акторським образом кожної фуги та контрапункту.

Флейта стала центром другого відділу концерту, господарем якої є неперевершена Марія Семотюк-Шлафке, яка разом із Давідом Шлафке виконала спочатку Сонату соль мажор для флейти та контінуо (тобто для флейти із супроводом; скорочена назва basso continuo – багатозначність цього терміну можна схрестити тим, що це всього лише акомпанемент, супровід, у епоху бароко лише одного інструменту), у нашому випадку із клавесином, а також на завершення прозвучав Концерт для флейти із оркестром соль мажор. Два твори другого відділу належать Карлу Філліпу Емануелю Баху (Carl Philipp Emanuel Bach), відомий також як “Берлінський або Гамбурзький Бах”.

Соната прозвучала ґрунтовно. Виконавиця відпрацювала кожен момент, кожну дію та поворот у музичних засобах. З іншої сторони, тембр її флейти зачаровував. Було, на правду, пречудово слухати і сонату, і концерт, не знайшовши ніякого призвуку шумів у виконанні солістки, яка успішно повторила фрагмент репертуару на біс.

Марія Семотюк-Шлафке приїхала із Нідерландів, де працює флейтисткою у королівському оркестрі Consertgebow Amsterdam, але, на щастя, додому вона ще не поспішає: наступного дня, 23 лютого, відбулася ще пара незабутніх дійств – майстер-клас флейтистки у малому залі філармонії, а також вечірній концерт із ще більшою кількістю Бахів та Сонат для флейти із клавесином у виконання дуету Шлафке.

Фото – Андрій Зелений та зі сайту агенції Collegium Musicum: http://collegiummusicum.com.ua/statti-chasopys-a/mariya-semotyuk-interview/

Петро Жеруха

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *