Музика, про яку пише moderato.in.ua і ми разом її слухаємо, зазвичай називають “класичною” або “академічною” музикою. Чому саме так? Чи не виникає в цих назвах протиріч?
Здається, з класичною музикою все зрозуміло: музика попередніх століть і щось НЕрозважальне, що пишуть сучасні композитори, знову ж таки – для інструментів і в жанрах попередніх століть. …
Насправді, слово “класичний” – означає зразковий, той що пройшов випробування часом.
Плутанина №1: Але якщо ви скажете “класична симфонія” – тут вже буде йтися не про всі симфонії з класичної музики, а лише періоду в історії мистецтва – доби Класицизму.
Плутанина №2: Є багато музики, яку також можна назвати “класичною” в інших жанрах – джаз, рок і т. ін. Цікавий факт: недавно через фінансову скруту в Лондоні хотіли закрити знамениту студію звукозапису “Abbey Road”, де однойменний альбом записали The Beatles і сфотографувалися для обкладинки альбому на знаменитому пішохідному переході поруч зі студією. Але міська влада не дозволила закрити цей спадок культурного надбання. До чого я веду? Напевно, музика Бітлів і навіть студія, де вона писалася, має право називатися класичною (в значенні “перевіреної часом”)?
А ось термін академічна музика також не зовсім зрозумілий. Офіційно – музика композиторської писемної традиції, яка протиставляється народній і розважальній.
Плутанина №3. А що тоді робити з популярним в українській музиці жанром “обробки народних пісень”? Або музикою до кіно? А опера – це не розважальний жанр?
P.S. Музиці все одно, як ви її називаєте? Головне – звучати і бути почутою та зрозумілою.
Микола Лисенко – Обробка української пісні “Дощик”:
Ендрю Ллойд Веббер – “Memory” з мюзиклу “Коти” (1981) – часто виконується оперними вокалістами поруч із знаменитими оперними аріями:
Лучано Паваротті співає разом з “Queen”, пісня присвячена Freddie Mercury: